З початку серпня співзасновник і головний редактор Adamdar/CA Тимур Нусимбеков перебуває в Україні. Він став першим казахстанським журналістом, який приїхав в Україну після початку російсько-української війни. У своєму Телеграм-каналі Тимур Нусимбеков ділиться історіями про людей, яких зустрічає, про події, простори і життя на тлі триваючої війни. Частину цих історій ми публікуємо на нашому сайті в циклі «Записки з України».
***
Зранку з кав'ярні лунала гарна музика «Океану Ельзи». Цю музику заглушив гуркіт, який почав пробиватися з усіх боків. Сьогодні так я вперше почув повітряну тривогу в Україні. Через кілька хвилин тривога повторилася. Це не найприємніший звук: він нагадує фільми про війну. Але тут, тривога, стрілянина, вибухи ракет і бомб — це не кіно, а реальність останніх п'яти місяців війни. Від цього тягучого звуку в голові виникли флешбеки з початку січня, коли в Алмати гриміли автоматні постріли та черги.
Сьогодні хтось біг до бомбосховища і спускався в підвали. А хтось стояв або сидів зі скам'янілим обличчям і щільно стиснутими губами: мабуть, саме такий вигляд має обличчя людини, яка вже шостий місяць живе в умовах війни, постійних тривог, обстрілів і бомбардувань.
Сьогодні російські фашисти знову запустили крилаті ракети по українських містах. Більшу частину ракет збила ППО України. Учора у людей з ППО і бойової авіації України було свято — День ВПС. Багато військових аналітиків у лютому вважали, що українські ВПС будуть знищені протягом 1-2 тижнів. Але ці люди досі гідно захищають свою країну і після 24 лютого врятували багато тисяч життів: вони збивають крилаті ракети РФ, спалюють танки та БТРи окупантів, знищили кілька сотень військових гелікоптерів і літаків путлерівських люфтваффе. Учора на вулицях було багато військових у відпустці: чоловіки й жінки в камуфляжі та з тризубом на рукаві гуляли зі своїми чоловіками, дружинами й дітьми, хтось — із квітами, хтось — із морозивом. Вони намагалися забути про свою важку виснажливу роботу, намагалися забути про війну.
Сьогодні одна російська ракета прорвала заслони української ППО і вдарила по Харкову. Загинула ще одна мирна людина. За ці дні з'явилося багато класних друзів і подруг із цього міста: музиканти, художники, біженці та волонтери, які працюють у різних районах Польщі та України. Зараз вони пишуть і телефонують до Харкова, щоб дізнатися, що з їхніми рідними, що з їхнім домом, що з їхнім містом.
— Бажаю вам мирного неба, — сказав мені таксист, коли я виходив із машини (багато українців знають про казахський Кривавий січень).
— Усім нам, — відповів я.
Львів, Україна
8 серпня 2022 року, 166-й день війни
Казахстанці можуть надати допомогу жителям України. Вся інформація на сторінках:
Посольство України в Казахстані
Офіційний штаб гуманітарної підтримки України в Казахстані
Штаб гуманітарної допомоги Україні
Також не забувайте про волонтерську ініціативу Qańtar2022: проєкт надає допомогу казахстанцям, які постраждали в подіях Кривавого Січня, а також жертвам катувань і сім'ям мирних громадян, загиблих у #QandyQantar.